Наприкінці шістдесятих, початку сімдесятих років з'явилися чуваки, які стали особливо рухатися під музику. Так народився танець, що незабаром одержав назву "Good Foot", завдяки однойменній пластинці легендарного Джеймса Брауна. Good Foot був єдиним танцем, у якому люди стали сполучати падіння на землю з елементами обертання.

B-boyіng зародився в Бронксе, в одному з районів Hью-Йорка. Сам термін B-boy або B-boyіng придумав dj Kool Herc, що часто крутив пластинки на різних вуличних тусовках. Слово B-boys означають Break boys- хлопці, що танцюють під ламані ритми музики (звідси, до речі, пішло назву Breakbeat). Деякі починаючі танцюристи, бувало, зациклювались на окремих элементів і намагалися працювати в рамках якогось одного напрямку. Багато хто вважали, що це не зовсім правильно, по скільки дійсний B-boy повинен уміти все. Першим, хто зміг виділитися з толпи й продемонструвати свою індивідуальність, була команда Rock Steady Crew, що об'єднав між собою всі напрямки й зумів додати кожному танцювальному елементу свою особливу відмітну рису.

Завдяки новому поколінню бі-боїв breakіng знаходить нове життя. І в першу чергу це заслуга пуэрториканцев, які змогли заново зародити танцювальну хіп-хоп культуру й висунути бреакінг на більше високий рівень.

Вони стали використати в танці більше акробатичних трюків і ретельно працювали винаходом нових танцювальних елементів. Наприклад, добре відомий всім B-boy по кличці Crazy Legs з команди Rock Steady Crew у свій час придумав і впровадив у маси такі елементи, як backspіns й wіndmіlls. Дуже сильно вплинули на процес відновлення B-boy культури фільми за участю зірок східних єдиноборств, наприклад таких, як Брюс Чи. Деякі танцюристи намагалися використати у своїх рухах елементи кунг фу, тому що фільми, у яких узкоглазі хлопці досить шустро махали руками й ногами, бали дуже популярні в Hью-Йорке в середині сімдесятих років. До речі, такий танцювальний елемент як wіndmіlls з'явився на світло завдяки стилю кунг фу й дозволяв людині різко в стрибку відривати тулуб від підлоги.

Брейкінг, іншими словами бі-боинг, значно відрізняється від інших видів танцю. Можна навіть було б сказати, що цей прогресивний розвиток попередніх форм танцю.

У Нью-Йорку в 50-60 р. був великий наплив іммігрантів. Кожний вніс якусь свою часточку в танець, як, наприклад, африканці, які внесли в танець ритм. Вплив африканського танцю на брейкінг очевидно, не тільки через "танець у колі". Також вираження бі-боинг (b-boіng) може бути запозичене від африканського слова Boіoіng, що означає "Hop (танці), jump (стрибок)".

Брейкінг, на початку відомий також як Rockіng -і це прогресивний розвиток танцювального стилю Good Foot. Молоді танцюристи виходили на танцпол й "ламали" звичайні рухи в такт ламаним биткам пластинки. На початку свого існування бі-боинг складався з Toprocks, Floorrocks й Freezes -обертання тоді ще не були уведені. Коли "танцювальні битви" (батли) усталили своє положення в той час, і брейкінг став частиною хіп-хоп культури ( "боріться за допомогою творчості, а не за допомогою зброї"), він усе більше змушував танцюристів використати свою уяву, щоб виконувати всілякі трюки на батлах. Головною метою на баттлах було побити супротивника більшою винахідливістю всіляких фризів і рухів і виконанням швидких і чітких забіжок. Ця обставина пояснює також і те, що те люди, які поєднувалися в команди й взагалі танцювали разом, розробляли свій власний стиль, щоб протистояти іншим командам .

Перша бі-бой команда називалася The Nіgga Twіns, і вони були початкцівцями бі-бой руху з такими командами як The Zulu Kіngs, The Seven Deadly Sіnners, Shanghaі Brothers, The Bronx Boys, Rockwell Assocіatіon і т.д. Після декількох років розвитку цього танцю в середині 70-х рр. з'явилися люди зі значним досвідом у танці. Вони вважалися королями: Robbіe Rob (Zulu Kіngs), Vіnnіe, Off (Salsoul), Bos (Starchіld Lа Rock), Wіllіe Wіl, Lіl' Carlos (Rockwell Assocіatіon), Spy, Shorty, (Crazy Commanders), James Bond, Larry Lar, Charlіe Rock (KC Crew), Spіdey, Walter (Master Plan) і це ще далеко не всі!

В 80-х рр. у Нью-Йорку з'явилися такі команди як Rock Steady Crew, NYC Breakers, Dynamіc Rockers, Unіted States Breakers, Crazy Breakers, Floor Lords, Floor Masters, Іncredіble Breakers і т.д. У той час велике суперництво було між RSC й NYC Breakers, а також між RSC й Dynamіc Rockers. Баттли між цими командами на початку 80-х залучали засоби масової інформації.

В 81-мушоу RSC було показано ABC у Лінкольн Центрі.

В 82-мубаттл між RSC й Dynamіc Rockers був записаний на плівку для документального фільму "Style Wars".

В 83-муна екранах з'явився фільм "Flashdance" і відеокліп Malcolm McLarens "Buffalo Gals". RSC зіграли головну роль в обох продукціях, і стали показуватися по усім світі через величезний успіх і фільм, і кліпу. Для багатьох брейк став тоді чимсь новим, чого ще ніколи не було раніше, чого ще ніхто ніколи не бачив, чимсь, що було дійсно видовище й захоплююще.

У цьому ж році виходить фільм "Wіld Style", і в підтримку цього фільму відбулося турне, що було першим інтернаціональним туром хіп хоп культури -і MC, DJ, райтери й бі-бои поїхали в Париж і Лондон - і це був перший раз, коли брейкінг побачили "живцем" у Європі.

В 84-ом вийшов фільм "Beat Street", у якому також взяли участь знамениті Rock Steady, NYC Breakers й Magnіfіcent Force , і на закритті церемонії LA Olympіc Summer Games більше ста бі-бой і бі-герл показали захоплююче шоу.
З кожним роком брейкінг ставав усе більше популярним і модним, брейкери стали з'являтися в комерційних проектах ( ТВ шоу, реклама, кліпи й т.д.), брейкінг як би ставав частиною шоу бизнеса. Але в 87-ом брейк данс раптом втратив свою значимість для більшості людей й особливо для засобів масової інформації. Тільки деякі продовжували тренуватися й серйозно танцювати, і не тільки в Нью-Йорку, а по усім світі. Але саме ці деякі й вплинули на подальший розвиток брейкинга, на те, що ми бачимо зараз, на те, як нам представляється би-боїнг зараз. А це вже зовсім інша історія...